УРОК 9
ТЕМА: РОМАНСЬКА АРХІТЕКТУРА(СТОІРНКА 46-49)
8 УРОКДАТА ПРОВЕДЕННЯ 11.11.20
Тема 7-8 "Мистецькі перлини Візантії та Київської держави"
Урок 7-8
Тема: Велич і краса мистецтва Візантії
Творче завдання: Створи кросворд з ілюстраціями на тему "мистецтво Київської Русі" (і питання і відповіді)
Розвиток мистецтва Середньовіччя охоплює період від падіння Римської імперії до початку доби Відродження. Одним із найважливіших центрів середньовічного мистецтва була Візантія. Традиції античної та східної цивілізацій поєдналися в культурі цієї могутньої держави, столицею якої став Константинополь. Відповідно до нових світоглядних уявлень головним завданням візантійського мистецтва було втілення божественного начала.
Візантійський стиль зародився в архітектурі й образотворчому мистецтві, виявився також в ілюструванні книг. Балканами він поширився на Русь-Україну, де існував упродовж багатьох століть. Для нього характерні урочистість і шляхетність.
Візантійське мистецтвО
323 р. н. е. імператор Константин Великий вирішив перенести столицю з Риму у місто Візантій, яке згодом стало називатися Констанитинополь (нині – Стамбул). Крім того саме він вперше признав християнство державною вірою і припинив гоніння на християн. Не пройшло і ста років, як через напади варварських племен Римська імперія розпалася. Спочатку просто відбувся її поділ на Західну та Східну імперії, на що вплинуло і те що столиця була перенесена. А потім варварські племена остаточно захопили території Західної частини імперії та утворили там свої власні держави. А Східна частина перетворилася на могутню та самостійну державу, що називалася Візантійська імперія. Вона проіснувала ще близько 1000 років (протягом всієї епохи Середньовіччя) і була найбільшою, найсильнішою та найрозвиненішою серед усіх країн наступної епохи – епохи Середньовіччя. Розкол Римської імперії вплинув також і на церкву. Християнська церква розпалася на 2 частини, що не змогли дійти згоди у тому як треба вклонятися Богові. Так утворилася православна (Східна Європа) і католицька (Західна Європа)церкви.
«Золотий вік» візантійського мистецтва – часи правління імператора Юстиніана. До наших часів дійшла церква Сан-Вітале у місті Равенна – найвизначніша споруда того часу. Вона вражає багатством свого інтер’єру. Найбільший здобуток візантійського мистецтва за весь час існування цієї країни – храм Св. Софії в Константинополі. Його спроектували Анфімій з Тралл та Ісідор з Мілету. Після турецького завоювання у XV ст., що поклало кінець візантійській імперії, цей храм перетворили на мечеть і добудували 4 мінарети по 4-м кутам споруди.
Мистецтво майже виключно було на біблійну тематику. Головна функція образотворчого мистецтва – виховна, повчання віруючого. Архітектура – головний вид мистецтва. Новий тип храму. Обов’язково присутній купол, що розміщується по центру споруди. Досягнення – будівництво круглого куполу на прямокутній основі. На барабан куполу були зроблені вікна, що справляли таке враження, ніби купол висить у повітрі. Храми мали як правило багате оздоблення в середині та простота в зовнішньому вигляді будівлі. Особливо це проявилося у пізній період існування Візантійської імперії (XIII-XIV ст.).
Головний вид живопису – мозаїка. Склався певний порядок розпису храму: наприклад, у куполі – зображення Христа, між вікнами барабану – пророки та апостоли тощо.
Склався «канон» - суворі правила зображення святих на іконах. Тло – як правило золоте (символ божого сіяння) або синє. Зворотня перспектива в зображенні предметів, увага концентрувалася на зображенні облич персонажів. На обличчях зображали з великими очами (так втілювали відчуття духовності, святості, піднесеності над реальним світом), тонкі губи, високе чоло. Фігури зображалися – спокійними, позбавленими руху.
726 - 843 рр. – епоха іконоборства, імператор заборонив створюватися іконам та поклонятися зображенням людей, бо прихожани почали вважати, що в них є чудодійна сила для зцілення. Це суперечить християнству згідно з ким рятівна сила полягає у самому Богові та вірі в Нього, а зобразити його неможливо. Поклоніння іконам – пішло від поклоніння статуям та зображенням в попередню язичницьку епоху. В цей час в оздобленні будівель стали використовувати зображення рослин та різноманітних орнаментів.
У XII ст. велику роль набувають ікони. Це пов’язано з тим, що ікони можна переносити з місця на місце на відміну від мозаїк.
Значний розвиток отримала книжкова мініатюра – ілюстрації до Біблії, житія святих; орнаменти для прикрашання сторінок.
Те, що важливо знати!!!
Аліпій іконописець
Собор Св.Софії
Спасо-Преображенський собор
ВІДЕО ДО УРОКУ
1) Кирило Стеценко - Всенічна (камерний хор "Київ")(СЛУХАННЯ)
2) пісня для виконання "Києве мій" І.Шамо (ВИКОНАННЯ)
ЯКІ ОСНОВНІ ХАРАКТЕРНІ РИСИ МИСТЕЦТВА ВІЗАНТІЇ ВИ ЗНАЄТЕ?
щО НОВОГО ВИ ДІЗНАЛИСЬ ПО ДАНІЙ ТЕМІ?
ЯКІ МИСТЕЦЬКІ НАДБАННЯ ВАМ НАЙБІЛЬШЕ ЗАПАМ'ЯТАЛИСЯ?
ДЯКУЮ ВАМ ЗА УРОК
ТЕПЕР ТРІШКИ РОЗВАЖТЕСЬ
35 УРОК
всім привіт.
Ось і настав наш останній урок. Я рада була познайомитися із кожним з вас. Бажаю вам прекрасного літа та здоров"я. Бережіть себе та близьких вам людей!!
До Зустрічі в новому навчальному році.
ВАША Л.Л.
І для гарного літа запрошую вас на останню танцювальну хвилинку в цьому році!!! ВСім добра!!
Ось і настав наш останній урок. Я рада була познайомитися із кожним з вас. Бажаю вам прекрасного літа та здоров"я. Бережіть себе та близьких вам людей!!
До Зустрічі в новому навчальному році.
ВАША Л.Л.
34 УРОК
ТЕМА: Панорама мистецтв. Узагальнення.
РІЧНЕ ТЕСТУВАННЯ
1 варіант
І рівень (3 бали)
1.
Хто намалював картину «Феодосія.
Захід сонця»?
А) В. Штернберг;
Б) І. Айвазовський;
В) А. Мокрицький;
Г) В. Тернер.
2. Скільки опер
написав Джузеппе Верді?
А)26;
Б)22;
В) 45;
Г)6.
3. Хто автор
духовного гімну України «Молитва за Україну»?
А)Т. Шевченко;
Б) М. Вербицький;
В)Дж. Верді;
Г) М. Лисенко.
ІІ рівень (3 бали)
1.
Карикатура – це…
2.
Назвіть представників романтизму в образотворчому мистецтві.
3.
Опера - це …
ІІІ рівень (3 бали)
1.
Схарактеризуйте теми й образи художників-передвижників. Яка з
картин вам найбільше сподобалася? Чому?
2. Схарактеризуйте багатожанрову
спадщину М. Лисенка, поясність його роль у розвитку української музики.
ІV рівень (3 бали)
Порівняйте
два жіночі портрети А. Мокрицького. Зверніть увагу на зовнішність, вираз
обличчя, позу, костюм і деталі оточення. Як вони допомагають художнику передати
характери жінок? У якому з портретів є українські риси? Які саме?
|Відповіді тестів скинути на вайбер або електронну пошту.
Дякую всім за роботу!!
32 УРОК
ТЕМА: Стильовий синтез. Творчість Тараса Шевченка і Миколи Лисенка.
ТВОРЧЕ ЗАВДАННЯ: Ескіз для оформлення диска "Шевченко і музика"
Доброго дня восьмикласники.
Художня творчість, як ви вже розумієте, завжди зумовлена історичною епохою та панівними в ній світоглядними ідеями. Проте авторський стиль залежить також від загальних особливостей національної культури й від особистості митця, його естетичних ідеалів і устремлінь.
Українське мистецтво XIX ст. — це період розвитку романтизму, а потім — реалізму. Ознаки цих стилів можуть співіснувати в культурі й у творчості окремих митців по-різному. У народів, що вели боротьбу за свою національну незалежність, реалізм розвинувся пізніше. Це тому, що сильнішими були романтичні мотиви, пов’язані зі ствердженням національної самобутності, зверненням до славної історії, до народної творчості. Бурхлива епоха висунула новий тип митця — громадського діяча з принципами демократизму і народності, що зумовлювало реалістичне світосприймання. До такого типу митця-громадянина належали Великий Кобзар, поет і художник Тарас Шевченко (1814-1861) і видатний композитор, фундатор вітчизняної музики Микола Лисенко (1842-1912).
Що ж єднає ці постаті? Як відомо, Т. Шевченко народився в сім’ї кріпаків, і його лише в дорослому віці викупили з кріпацтва. М. Лисенко ж походив з дворянської родини. Йот мати закінчила інститут шляхетних панянок і розмовляла здебільшого французькою мовою. Діяльність поета припадає на першу половину XIX ст. — на добу романтизму, зародження української національної ідеї. Композитор писав музику в другій половині цього самого століття — у час суворих заборон української культури й проникнення реалістичних ідей у мистецтво. Чому ж їх поставлено поряд?
На поглядах обох митців позначилися ідеї романтизму, який в українській художній культурі тривав до середини XIX ст., а в музиці — до початку XX ст. Цей стиль нерідко поєднувався з властивостями реалізму, інколи — класицизму чи бароко, породжуючи своєрідний стильовий синтез.
Проте єднає Шевченка і Лисенка не належність до митців-романтиків і не безперечна підвищена емоційність творів. їх об’єднує те, що вони втілювали національні художні ідеали в творчості, правдиво відтворювали життя свого народу, хоча й різними мистецькими засобами.
Обоє були закохані в народну ііісню. Із дитинства вона стала супутником життя Тараса. Микола Лисенко все життя збирав і обробляв український фольклор, який став основою його творчості.
Єднає їх також те, що митці досконало опанували європейський досвід і досягли висот професіоналізму у творчості. Як і закликав Т. Шевченко: «Учітесь, читайте, і чужому научайтесь, й свого не цурайтесь».
Тарас Шевченко навчався в Петербурзькій академії мистецтв, яку закінчив із срібною медаллю. Становлення митця і громадянина відбувалося в епоху панування романтизму в образотворчому мистецтві, тому в юнацькі роки його твори були охоплені романтичним духом. Улюблений учень К. Брюллова, Т. Шевченко, відійшовши від академізму класичної освіти з його умовністю відтворення дійсності, прокладав нові шляхи у творчості. Віддавши данину романтизму як у поезії, так і в малярстві, зрілим майстром він приходить до реалізму.
Відомо понад 1000 зразків образотворчого мистецтва Т. Шевченка в портретному, пейзажному, побутовому жанрах, з яких не всі збереглися. Вони домінували в його творчості, хоч він також створював композиції на історичні, міфологічні, релігійні теми. Своїм фахом Т. Шевченко вважав саме малярство. Особливе визнання мали його офорти. За них українському митцю було присвоєно звання академіка з гравюри.
Ще в молодості Т. Шевченко став популярним портретистом. Особливою витонченістю, поетичністю вирізняються романтичні жіночі портрети. Проте створеним наприкінці життя портретам акторів Михайла Щепкіна та Айри Олдріджа притаманна реалістичність зображення.
У численних автопортретах митець наче намагався зазирнути у власну душу. Перша спроба пізнати себе виявилася в романтичному автопортреті (1840), з якого на глядача дивиться сповнена творчої наснаги молода людина. Автопортрети пізнього періоду творчості сприймаються як драматична сповідь людини про життя, сповнене тяжких випробувань долі.
ЗАВДАННЯ :::::::: Порівняйте перший і останній автопортрети митця. Чим вони відрізняються? Про який душевний стан свідчить вираз обличчя?
Під час подорожей Україною митець створив велику кількість рисунків та акварелей, у яких змалював чудову природу краю та його історичне минуле, сцени з життя селян. Романтичний дух часу, яскраво виражений у поезії Кобзаря, вніс у його мистецькі твори елементи новаторства. Про це свідчать шість ранніх офортів до альбому «Живописна Україна», які зачаровують правдивими образами, графічною технікою, зокрема світлотіньовими ефектами. У найдраматичніший період життя на засланні Т. Шевченко зображував сувору природу Казахстану, з щирим співчуттям малював казахів у їхньому важкому повсякденні, створив серією глибоко реалістичних малюнків.
На високий щабель в українському' малярстві підносить Т. Шевченко побутовий жанр, колоритно розповідаючи фарбами про історії з народного життя. У його творчості вперше в українському' мистецтві зі такою силою прозвучало глибоке емоційне співпереживання долі простих людей.
ЗАВДАННЯ :::::::::::: Розкрийте сюжети картин. Що ви можете сказати про зображених людей? Проаналізуйте деталі й охарактеризуйте персонажів за їхніми позами, жестами, поглядами. Як художніми засобами Т. Шевченко передав глибину простору?
Кого він зобразив на дальньому плані у композиції «Киргизеня»?
З історії шедевра
Т. Шевченка вважають основоположником реалізму в українському образотворчому мистецтві. Реалістичним є його найбільший за розміром твір олійного живопису «Катерина», виконаний на тему однойменної поеми (1842). Про створення картини та її зміст Т Шевченко повідомляє в одному з листів:
«...Я намалював Катерину в той час, як вона попрощалася зі своїм москаликом і вертається в село, у царині під куренем дідусь сидить, ложечки собі струже і сумно дивиться на Катерину, а вона, сердешна, тіль не плаче..., а москаль дере собі, тільки курява ляга; собачка ще поганенька доганя його та нібито гавкає. По однім боці могила, на могилі вітряк, а там тільки степ мріє. Отака моя картина».
Через драму української дівчини-кріпачки митець розкриває трагедію самої України.
ВИСНОВОК. Спадщина Шевченка-художника за глибиною почуттів, силою драматизму та суворою правдою стоять разом з його полум’яними поезіями. Живопис і графіка Кобзаря дали могутній поштовх до пробудження національної свідомості, інтересу до природи та культури України. Його образи надихали багатьох художників — сучасників і послідовників (Л. Жемчужникова, І. Соколова, К. Трутовського та ін.), у творчості яких формувалися реалістичні принципи мистецтва, українська тематика стала провідною для наступного покоління митців.
ЗАВДАННЯ : Хто автор духовного гімну України «Молитва за Україну»?
Для всіх українців Кобзар став національним символом. З-поміж митців, які продовжували справу Т. Шевченка з розбудови української культури, одне з центральних місць належить Миколі Лнсенку — композитору, фольклористу, хоровому диригенту, піаністу, педагогу. Його спадщина охоплює майже всі музичні жанри. Автор духовного гімну України М. Лисенко став музичним символом української нації.
Ніхто з композиторів не написав стільки творів на тексти Т. Шевченка, як М. Лисенко (нонад 90). Поезія Кобзаря вплинула на формування на тематично-образний зміст музики М. Лисенка.
У 1868 р. до відзначення сьомих роковин з дня смерті Т. Шевченка, майже водночас з’явилися два твори на вірші його «Заповіту». Мелодію написав полтавський учитель, комнозитор-аматор Г. Гладкий.
Молодий композитор, ще студент Лейпцизької консерваторії, Микола Лисенко написав на прохання львівської «Просвіти» свій перший, як він вважав, твір «Заповіт» для соло тенора, чоловічого хору з фортепіанним супроводом. Прочитання вірша було камерним, в елегійному ключі.
Другий твір належав Михайлу Вербицькому (1815-1870), автору Державного гімну України. Його інтерпретація поезії нагадує високе мистецтво академічного живопису, де прочитується велична ідея народного ноета-пророка, ніби в стилі античності. Тому композитор звертається до монументальних засобів: оркестру, соло баса і двох хорів — мішаного і чоловічого. Оркестровий вступ є своєрідним словом від автора, що готує слухача до сприймання слів поета.
Так виникли дві різні хорові версії: одна — монументальна, героїко-епічна, друга — лірична, камерна.
ЗАВДАННЯ : У якому з творів звучать урочисті, волелюбні інтонації? Який хор нагадує думу? Який характер мелодії, що співає бас у творі М. Вербицього — пісенний чи декламаційний?
Унікально, що до тексту «Заповіту» зверталися понад 40 композиторів! У цьому списку поряд з українцями найвідоміші російські композитори П. Чайковський, М. Мусоргський, С. Рахманінов, С. Прокоф’ев.
Із «Заповіту» розпочав Микола Лисенко грандіозний задум — цикл «Музика до Кобзаря», що складається з 87 творів. У цьому циклі Микола Віталійович яскраво втілює в музичних образах і зворушливі ліричні вірші, й поезію, що закликає до боротьби за щастя знедоленого народу. Це кантата «Радуйся, ниво неполитая», солоспіви («Ой, одна я, одна») та ін.
У вокальній ліриці М. Лисенка на тексти Т. Шевченка представлена тема кохання, характерна для романтизму, любов до Батьківщини («Мені однаково», «Чи ми ще зійдемося знову», дует «І широкую долину»). Ніжні почуття виявляються в пейзажних романсах «Садок вишневий коло хати», «Княжна» («Зоре моя вечірняя») та ін.
Музична ерудиція, ґрунтовна професійна освіта (навчання в Лейпцизькій консерваторії) та багаторічна фольклористична діяльність композитора, пов’язана з аранжуванням народної музики (зібрав кількасот зразків різних жанрів), дали змогу поєднати два потоки національної культури — народний і професійний.
Прагнучи розкрити музичними засобами особливості українського характеру, «українську душу», М. Лисенко значно розширив ідейно-тематичні обрії української музики. У його творчості ознаки національного стилю набули нової якості на базі домінуючого на той час романтизму. Цикл «Музика до Кобзаря», написаний українським композитором упродовж тривалого творчого життя, став неповторним музичним пам’ятником Шевченкові.
Зразком національної героїко-патріотичної опери стала монументальна народна музична драма «Тарас Бульба» (на лібрето М. Старицького за М. Гоголем). Уперше в музиці набула багатогранного втілення історична, козацька тематика. Головний персонаж опери — богатир-патріот Тарас Бульба, охарактеризований в музиці рисами епічної могутності.
Показова щодо цього його героїчна пісня «Гей, літа орел». Арію Тараса Бульби М. Лисенко написав на текст нісні кобзаря з поеми Т. Шевченка «Гайдамаки».
Багата і різнонланова оперна спадщина М. Лисенка охоплює різні жанри: лірико-нобутовий («Наталка-Полтавка»), комічний, («Різдвяна ніч»), лірико-фантастичний («Утоплена»), онеру-сатиру («Енеїда»). Він є засновником дитячої онери-казки.
Пригадайте особливості жанрів рапсодія, елегія, сюїта. Хто з європейських композиторів започаткував жанр рапсодії в інструментальній музиці?
Микола Лисенко написав чимало фортепіанних п’єс у популярних для романтизму жанрах: рапсодія, ноктюрн, елегія, експромт, пісня без слів. Нерідко це журливі мініатюри («Елегія», «Пливе човен води повен»). Національна самобутність притаманна Другій українській рапсодії, що складається з повільної імпровізаційної Думки та швидкої Шумки.
Унікальним поєднанням мелодій українських народних пісень із бароковими формами вважають «Українську сюїту» у формі старовинних танців.
Композитор М. Лисенко — основоположник української школи фортепіанного виконавства. Його зусиллями українська фортепіанна музика зазвучала в концертах для широкої публіки, а його твори увійшли в золотий фонд вітчизняної фортепіанної музики.
У спадщині композитора чимало зразків музично-поетичної лірики на вірші сучасників (І. Франка, Лесі Українки, О. Олеся, Дніпрової Чайки), зарубіжних ноетів-романтиків (Г. Гейне, А. Міцкевича) — епізоди хвилюючої розповіді про нерозділене кохання, драматичні мотиви розлуки й самотності.
1. Які види й жанри образотворчого мистецтва охоплює творчість Т. Шевченка? Які з його творів вам найбільше подобаються і чому?
2. Як творчість Великого Кобзаря вплинула на українську культуру, зокрема музику?
3. Схарактеризуйте багатожанрову спадщину М. Лисенка, поясніть його роль у розвитку української музики.
4. Заспівайте пісні на вірші Т. Шевченка, створіть власну мелодію до одного з віршів поета.
31 УРОК
ТЕМА: Реалістичний стиль в музичному мистецтві
ТВОРЧЕ ЗАВДАННЯ: Сенкан (синквейн) "Мистецтво реалізму" (приклад на слові газ:))
Доброго дня восьмикласники. Сьогодні ми продовжимо тему РОМАНТИЗМУ, але захопимо тільки музичне мистецтво.
Якщо романтики намагалися передати ставлення до внутрішнього світу людини віднесено-емоційний манері, так би мовити, «голосом серця», то в реалістичному мистецтві митців цікавить сувора правда життя. Для музики — це досить складне завдання, адже їй не притаманна конкретика «зображення життя у формах самого життя».
Реалістичне відображення здійснюють через посилення інтонаційної виразності, драматизму ситуацій. Почуття простої людини зіставляють з жорсткими обставинами її оточення, отже, музика набуває загостреної соціальної спрямованості. Про реалізм в музиці, як стиль і творчий метод, правомірно говорити тоді, коли композитор конкретизує музичні образи за допомогою слова, сценічної дії, тобто використовує синтетичні жанри, зокрема оперу.
Комнозитори-реалісти внесли в музику нове коло образів.
пов’язаних як з повсякденним життям людини, так і з великими історичними подіями за участі народних мас. Реалізм — це доба введення народної пісні в музику, аче не простого цитування, а піднесення до інтонаційного узагальнення.
Деякі реалістичні властивості творів музичного мистецтва виявляються, починаючи з епохи Відродження. У багатьох композиторів XIX ст. риси реалізму і романтизму переплітаються.
У західноєвропейській культурі найяскравішим виразником музичного реалізму вважають видатного італійського композитора Джузеппе Верді (1813-1901). Він автор 26 опер, кращі з яких належать до вершин оперного мистецтва. Творчість митця є прикладом високого гуманізму, спрямованого проти соціальної несправедливості, глибокого осягнення внутрішнього світу героїв. Реалістичному стилю композитора притаманні такі риси, як злиття музики з драматичною дією, простота і виразність наспівних мелодій, коріння яких — у італійській народній пісні.
Жанрово-тематична палітра оперної творчості Дж. Верді багатоманітна, вона охоплює героїчні, ліричні та комічні твори. Свій творчий шлях майбутній реформатор оперного мистецтва розпочав як романтик, його героїко-патріотичні опери сприймали в Італії як заклик до боротьби за націоначьне єднання. Найпонулярнішими у світовому оперному репертуарі стали три «зіркові» реалістичні опери: «Травіата», «Трубадур» і «Ріголетто», присвячені знедоленим людям, які страждають і гинуть внаслідок соціачьної нерівності.
На прикладі опери «Ріголетто» (за п’єсою В. Гюго «Король бавиться»), яку Дж. Верді вважав найкращим своїм творінням, можна простежити неповторний стиль великого маестро, його реалістичні відкриття в царині музичної драми з багатогранними образами-характеристиками.
Музична драматургія опери — де напружений і динамічний наскрізний розвиток. Конфлікт закладений у трагічній долі головного героя — старого блазня, потворного горбуна Ріголетто, який постає то злим і жорстоким циніком, коли він насміхається, знущається над аристократами, то ніжним і люблячим батьком єдиної доньки Джільди, закоханої у легковажного красеня герцога. По-шекспірівськи масштабно вирішений в опері цей складний і неоднозначний образ. Його з надзвичайною силою правдивості автор протиставляє розбещеному придворному оточенню. У вокальній партії блазня використано «колючі» ритми й загострені декламаційні інтонації. Колорит наспівної партії юної Джільди сповнений світла. Образ герцога рельєфно характеризує знаменита галантна пісенька. Характери персонажів та їхні взаємини втілені правдиво, мелодії лаконічні та інтонаційно конкретні й виразні.
Важливе місце в оперній драматургії виконує виразна оркестровка. У фінальній картині грози композитор, імітуючи лютування негоди, використовує живописний звукопис, багатство тембрових барв. Співом хору із закритим ротом передано завивання вітру, гуркотом литавр — грім, оркестровими иасажами-зигзагами — блискавки, що ніби прорізують нічну темряву. Так створено гнітюче тло розв’язки трагедії, яка призвела до загибелі Джільди.
Рідкісна театральність, сценічність опери «Ріголетто», у якій вирують шекспірівські пристрасті, приваблювала багатьох постановників. Неиеревершеним виконавцем партії герцога був знаменитий італійський тенор Лучано Паваротті, голос якого можна почути в одній з екранізацій опери. Цей оперний шедевр йде на сценах Одеського національного академічного театру опери та балету, Київського муніципального театру онери і балету для дітей та юнацтва (виконують італійською мовою).
Прагнення до реалізму, правдивості музичних образів за допомогою урізноманітнення виражальних засобів характерні для російської музики. Композитори яскраво відображали у своїх онерах глибоку давнину, старовинні обряди й перекази, сільський побут, казкові теми тощо. В операх М. Римського-Корсакова і П. Чайковського разом із реалістичними, глибоко правдивими характеристиками образів збережені риси романтизму. За глибиною реалізму і драматизму вирізняються опери «Борис Годунов», «Хованщина» і «Сорочинський ярмарок» Модеста Мусоргського.
Модест Мусоргський (1839-1881) — яскравий композитор-ре-аліст і виразник народних дум, в його операх народ стає головним героєм. Композитор створює правдиві, рельєфні музичні образи. Замість оперних арій він застосовує жанр нісні, адже інтонаційно вони ближчі до фольклорних зразків. Кульмінаційний момент опери «Борис Годунов» — сцена під Кро-мами, де народ, справжній творець історії, постає у стихійному пориві. У цьому протесті він виявляє свою богатирську міць.
Реалістичні картини народного життя змальовані у сценічних творах українських композиторів.
Перлиною української класики стала музична картина «Вечорниці» Петра Ніщинського (1832-1896), яка є дивертисментом до вистави «Назар Стодоля» Тараса Шевченка. Майже вся музика побудована на матеріалі народних пісень і танців. Центральна її частина — знаменитий чоловічий хор «Закувала та сива зозуля»
Реалістичні тенденції, пов’язані з народними обрядами, проникають і в історико-романтичні опери українських композиторів. Тема опери «Роксолана» Дениса Січинського (1865-1909) навіяна народними переказами про сміливу українську дівчину Настю Лісовську, що потрапила в турецько-татарську неволю і полонила своєю вродою і розумом султана.
До кращих сторінок опери належать хори. Світлий, граційно-танцювальний хор русалок з прологу (написаний у ритмі баркароли) інтонаційно пов’язаний із весняними народними наспівами.
Опера «Роксолана» не була завершена автором. Остаточну редакцію здійснив Мирослав Скорик (1993), після чого п поставили на сцені Львівського оперного театру силами студентів Вищого музичного інституту ім. М. В. Лисенка.
1. Назвіть особливості реалізму в музиці, порівняно з романтизмом.
2. У чому, на вашу думку, полягає реалістичність головних героїв опери Дж. Верді «Ріголетто»?
3. У яких операх українські композитори використовували народні обряди, яка їх роль в оперній драматургії?
4. У вільний час подивіться екранізації опери «Ріголетто», фільми про Роксо-лану на https://www.youtube.com
За бажанням підготуйте презентацію фрагмента одного з українських народних обрядів (колективна робота).
Я ВСІМ ДЯКУЮ ЗА УРОК... ХОЧУ ЗАЛИШИТИ ВІДГУКИ ПРО ДЕЯКІ ТВОРЧІ РОБОТИ ... Є РОБОТИ ЯКІ ВИКЛИКАЛИ В МЕНЕ ШКВАЛ ЕМОЦІЙ. ВИ МОЛОДЦІ. КАРИКАТУРИ, ВАША РЕАЛЬНІСТЬ ПРОСТО СУПЕР.
ДО НОВИХ ЗУСТРІЧЕЙ!!!
29-30 УРОК
ТЕМА: РЕАЛІСТИЧНИЙ СТИЛЬ В ОБРАЗОТВОРЧОМУ МИСТЕТВІ
ТВОРЧЕ ЗАВДАННЯ: сатирична картина, карикатура на тему "Моя Реальність" (29 УРОК)
ТВОРЧЕ ЗАВДАННЯ: Реалістична композиція в побутовому жанрі на тему українських народних обрядів (кольорові олівці, фарби, тонований папір і т.д.) (30 урок)
Доброго дня 8-мі класи. Сьогодні ми з вами переходимо до епохи реалізму. Протягом двох уроків ви будете доцільно вивчати реалізм в образотворчому мистецтві. Після кожного уроку, розділяєте інформацію за власним бажанням виконуєте творче завдання.
Розділяй та володарюй! Всім прекрасних уроків.
Я впевнена саме слово РЕАЛІЗМ - вам вже дає відповідь на питання, яка саме ця епоха. Так, реальність вона і в Африці реальність.. Але як саме видатні митці заснували і реалізували цей напрямок у мистецтві, чим він відрізнявся від інших, чим запам'ятався і як вплинув на розвиток світового мистецтв?... Саме на ці питання ми сьогодні спробуєио з вами дати відповідь.
У середині XIX ст. романтизм поступився місцем реалізму, який часто розглядають як його протилежність, як мистецтво «втрачених ілюзій». Романтики намагалися створити нову, прекрасну реальність, а реалісти — правдиву. Вони відображували життя у справжніх образах, а не у вигаданих, що виникли в уяві митця.
Розвивався реалізм у різних країнах не одночасно і набував різноманітних форм. Нерідко митці починали свій творчий шлях як романтики, а згодом переходили на позиції реалізму. У цей період у мистецтві спостерігають одночасне існування класицистичних, романтичних і реалістичних тенденцій. Усі ці стилі тяжіли до вищих орієнтирів краси, але обирали різні шляхи її досягнення. Своєрідне взаємне переплетення стилів завжди відбувалося в мистецтві й особливо в кожну перехідну добу.
Реалістичний напрям, як і попередні стилі, виявився в різних мистецьких галузях — літературі (романи й повісті Ч. Діккенса, О. Бальзака, М. Гоголя, Л. Толсто-го), живописі (картини Г. Курбе, І. Рєпіна), музиці (опери Дж. Верді, М. Мусоргського), театрі (М. Щепкін, М. Заньковецька). Реалізм був представлений багатьма національними і авторськими варіантами стилю. Проте всім їм була властива достовірність у відтворенні дійсності. Показовою є поява творів, що містять не лише правдивість, а й сатиру.
В образотворчому мистецтві набув розквіту так званий критичний реалізм, який змальовував явища соціальної дійсності, працю простих людей. Відмінною рисою реалізму є звернення до повсякденного життя в побутовому та історичному жанрах, у портреті й пейзажі.
Легенда іспанського мистецтва Франсіско Гойя створив свій дивний світ образів у численних картинах (понад 6 тис.) і гравюрах, які вражають таємничою загадковістю. У його романтичних роботах раннього періоду — вуличних сценках, святкуваннях, прогулянках, іграх — переважає декоративність. Наступний період розкриває іншу грань його таланту — реалістичну. У серії гостро сатиричних гравюр «Капрічос» митець відкрив нове бачення світу з його нороками й страхіттями. Отже, митця вважають предтечею реалістичного мистецтва.
Графіка відомого карикатуриста, майстра експресивного рисунка , Оноре Віктор’єна Дом’є — це гостра сатира на сучасне суспільство.
У живописних полотнах він часто зображував праль, водоносів, ковалів, робітників, міську юрбу.
Картина «Вагон ІП класу» — приклад фрагментарності композиції, улюбленого прийому митця, котрий дає змогу відчути зображене як частину дії, що відбувається за її межами.
Послідовники французького критичного реалізму створювали також образи дітей бідняків за роботою, як, наприклад, Жуль Бастьєн-Лепаж.
У російській культурі високого розвитку реалізм досяг у творчості художників-передвижників І. Крамського, М. Ге, І. Рєпіна, В. Перова, В. Васнецова, І. Шишкіна та ін. Вони створили в Петербурзі Товариство пересувних художніх виставок (1870), що згуртувало навколо себе передових російських і українських митців. Передвижники не просто правдиво зображували історичні події, природу, людей у різних жанрах, а й поширювали свої демократичні погляди на суспільну роль мистецтва серед населення міст.
З історії шедевра
Українська тема посідала значне місце у творчості видатного художника-реаліста Іллі Рєпіна (1844-1930), який був родом із Чугуєва на Харківщині. В історичному жанрі митця більше цікавили не самі події, а людські характери. Всесвітньо відома картина «Запорожці пишуть листа турецькому султанові» сповнена народного гумору. У ній І. Рєпін вперше вводить в історичний живопис таку кількість зображень людей, які сміються.
Для втілення масштабного задуму багатофігурної композиції (розмір 2,03x3,58 м) художник їздив на Хортицю, вивчав історичні джерела, консультувався у знаного етнографа Д. Яворницького (на картині він зображений у ролі писаря). Під час спостережень за різними колоритними типажами облич в Україні та на Кубані було створено багато етюдів. Натурниками для зображення персонажів картини були сучасники художника. Зокрема, під
час перебування в Качанівці на Чернігівщині йому позував сам господар поміщицького маєтку Василь Тарнов-ський-молодший, відомий меценат і колекціонер українських старожит-ностей, а з його кучера І. Рєпін «списав» образ козака Голоти.
В одному з листів І. Рєпін писав із захопленням про українських козаків: «Ніхто в усьому світі не відчував так глибоко свободу, рівність і братерство. Запоріжжя завжди залишалося вільним і нічому не підкорилося!»
Українські митці по-різному втілювали принципи реалізму у своїй творчості. Провідними членами Товариства передвижників стають вихідці з України: К. Трутовський, М. Пимоненко, М. Ярошенко, А. Куїнджі, О. Мурашко, К. Костанді. Новаторське мистецтво передвижників завдяки виставкам у Києві, Харкові, Одесі ставало здобутком широких верств населення, виховувало в українців художні смаки й громадянські почуття. Під впливом зростання національної свідомості в суспільстві виникла реалістична художня школа Миколи Мурашка.
На портретах Миколи Ярошенка поряд з людьми інтелектуальної праці можна побачити типових для демократичного мистецтва пересічних персонажів, таких як дівчину-курсистку, в’язнів, коваля тощо. Картинам митця притаманні достовірність, правдивість зображення деталей.
Новаторською для пейзажу стала творчість Архипа Куїнджі. Перша ж виставлена ним картина — «Ніч на Дніпрі» — стала сенсацією в Петербурзі. Художник володів тонким мистецтвом гри світла і кольору. На полотні «Березовий гай» він передає різкий контраст світла й тіні, який створює враження яскравого сонячного повітря.
Правдиве зображення життя українського села — основна тема творчості провідного майстра жанрового живопису, художника-передвижника Миколи Пимоненка. На його живописних полотнах «оживали» народні обряди та звичаї, побут і ярмарки, різноманітні серйозні й жартівливі сцени з життя українців. Зазвичай реалістичний сюжет розгортається на тлі чарівної природи.
Ранні твори засновника Товариства південноросійських художників Киріака Костанді, який очолив одеську живонисну школу, принесли йому успіх та визнання на пересувних виставках.
В епоху блискучого розвитку пейзажного живопису в українському мистецтві мальовничість скромних сільських краєвидів привертала увагу багатьох художників. Вони відтворювали національні ландшафти з поетичністю і достовірністю, передавали настрій природи, замилування її красою. «Шукачем сонця» називали витонченого пейзажиста Володимира Орловського, майстра сонячного колориту, світлотіньових ефектів. Пензель Сергія Васильківського віртуозно змальовував українські ліси, річки, повитий смерковим сумом степ. Творча спадщина митця налічує майже 3,5 тис. полотен різних жанрів.
Зачинателем західноукраїнської реалістичної школи живопису вважають Корнила Устняновича, який створив багато портретів, низку картин на історичні теми й пейзажі. У картинах митця, наприклад, «Мазепа на переправі через Дніпро», «Битва під Зборовом», «Бойківська пара», «Гуцулка біля джерела», відчутні потужні традиції класицизму і романтизму.
В історичному жанрі й баталіях вагомим був творчий доробок буковинського митця Михайла Івасюка. Його твори мають яскравий національний колорит, вирізняються досконалістю складних багатофігурних композицій.
Реалістичні риси були притаманні й мистецтву скульптури — монументальної і станкової. У містах України були встановлені пам’ятники видатним діячам культури.
Перші реалістичні зображення в українській скульптурі виникають завдяки творчості Михайла Микешиіа. За його проектами встановлено чимало пам’ятників у Петербурзі, Києві, Севастополі. До числа кращих творів майстра належить кінний пам’ятник гетьману Богдану Хмельницькому на Софійському майдані в Києві, який став одним із символів міста.
Автор пам’ятників І. Котляревському та М. Гоголю в Полтаві Леонід Позен розробляв також історичний і побутовий жанри у станковій скульптурі, звертаючись до реального життя і національних тем. Особливим драматизмом сповнена його скульптурна композиція «Лірник».
Мистецька скарбничка
Реалізм (з фр. геаІіБте — дійсний) — художній напрям, який передбачає правдиве, історично достовірне, об’єктивне і всебічне відображення дійсності специфічними засобами художньої творчості.
Карикатура (від італ. «перевантажувати»*, «перебільшувати») — навмисне смішне або спотворене зображення предмету або особи. Комічного ефекту досягають за допомогою перебільшення характерних рис образу
ПИТАННЯ:
1. Назвіть видатних художників-реалістів. Яким жанрам живопису надавали перевагу художники реалістичного напряму і яких персонажів вони зазвичай зображували?
2. Порівняйте особливості стилів реалізму і романтизму на прикладі картин певного жанру.
3. Наведіть приклади реалістичного напряму в мистецтві скульптури.
4. За бажанням у вільний час ознайомтеся з творчістю видатного іспанського художника за фільмографією: «Гойя, або тяжкий шлях пізнання», «Гойя в Бордо», «Привиди Гойї».
А ТЕПЕР ПІСЛЯ ВАЖКОЇ РОБОТИ ТРІШКИ ВІДПОЧИНЬТЕ І РОЗВАЖТЕСЯ....
ВСІМ ДЯКУЮ ЗА УРОК. дО НОВИХ ЗУСТРІЧЕЙ!!!
28 урок
Тема: Музика романтиків (продовження)
Ф.Шопена,
Ф.Шуберта, М.Калачевського
(с. 156-163)
Творче завдання: Міні-твір "Враження від музики композиторів епохи романтизму" (Поринь у світ романтики)
Доброго дня 8-мі класи. Рада знову вітати Вас на уроці Мистецтва. Сьогодні ми продовжуємо тему романтизму і поринаємо в їх світ разом з композиторами Шопен, Шуберт, Калачевський....
Кожен композитор, як ви вже знаєте зробив свій внесок у розвиток музики епохи Романтизму, і їх відбиток на цій епосі дуже великий.
Сьогодні працюємо у ритмі музики: презентація, інформація з підручника, музика романтиків та танцювальна хвилинка. Ви зараз можете трішки поринути у світ музики та отримати задоволення. Всім гарного уроку. Ваша Л.Л.
Композитори-романтики виявляли інтерес до народної творчості, національно-самобутньої культури. Романтизм дав потужний імпульс формуванню національних композиторських шкіл. Розвивалися попередні вагомі традиції професійної музики Італії (творчість скрипаля-віртуоза Н. Паганіні), Франції (симфонії Г. Берліоза), Австрії (пісні Ф. Шуберта), Німеччини (твори Р. Шумана, опери Р. Вагнера). Разом з ними розквітають нові національні музичні школи: польська (Ф. Шопен, С. Монюшко), чеська (Б. Сметана, А. Дворжак), угорська (Ф. Ліст), норвезька (Е. Гріг), іспанська (І. Альбеніс), фінська (Я. Сібеліус), російська (П. Чайковський, М. Римський-Корсаков та ін.), українська (С. Гулак-Артемовський, М. Лисенко та ін.).
Танцювальна хвилинка (ПОСМІХНИСЬ)
ЗАВДАННЯ (виконується у коментарях до уроку).Опишіть свої враження від музики. Схарактеризуйте основну тему твору. Яке значення ритму, акордової фактури у створенні образу? Він драматичний чи ліричний?Композиторів-романтиків цікавили нові засоби музичної зображальності, що було пов’язано з нрограмністю інструментальних творів. Джерела зображальності були різноманітні: зазвичай автори зверталися до літературної програмності, пов’язаної зі словом, або до картинно-живо-писної, навіяної образотворчим мистецтвом, картинами природи. Програма могла обмежуватися назвою твору або мати розгорнутий сюжет. Щоб відобразити мінливість і контрастність життя, композитори створювали програмні цикли, де кожна частина, окрема мініатюра — це певний момент з калейдоскопа життєвих вражень.
ЗАВДАННЯ (виконується у коментарях до уроку).Які твори з прослуханих вами в попередні роки належать до програмних? Пригадайте п’єси з циклів «Пори року» П. Чайковського і «Карнавал» Р. Шумана. Як побудовано ці цикли, яким чином об’єднано п’єси? Обговоріть і колективно визначіть, який тип програмності переважає в цих творах.
27 урок
тема: Музика
романтиків. Нова ера митців-виконавців: Н.Паганіні, Ф.Ліст
(с. 156-163)
Інформація для обробки:
Е.Делакруа Портрет
Шопена;
Г.Ф.Керстінг Портрет
Ніколо Паганіні;
Й.Кріхубер Роберт Шуман;
В.А.Рідер
Портрет Ф.Шуберта
Слухання: Ф.Шопен Ноктюрн
А.Дворжак Слов’янські танці; Н.Паганіні Каприс № 24 для скрипки соло,
Н.Паганіні-Ф.Ліст Етюди № 6,
«Мазепа»; Р.Шуман «Фантастичні п’єси
(за вибором); Ф.Шуберт Цикл «Зимовий шлях» (за вибором). М.Калачевський Українська симфонія (фрагменти).
Творче завдання: проаналізуйте музичний твір на вибір за схемою.
Музичний романтизм, як художній напрямок, постав на початку XIX століття під впливом раннього німецького літературно-філософського романтизму (Ф. В. Шеллінг, Жан Поль та ін.); надалі розвивався в тісному зв'язку з різними течіями літератури, живопису і театру (Дж. Г. Байрон, Делакруа, Г. Гейне, А. Міцкевич та ін.).
Питання:
1. В я кому столітті розвинулося музичне мистецтво романтизму?
2. Які композитори є засновниками Музичного Романтизму?
3. Як ви охарактеризуєте романтизм, як епоху?
Тема 3-4 "Мистецтво античності - колиска європейської цивілізації"
Ант́ичність (від лат. antiquus, також Класична епоха) — період історії від 800 року до н. е. до 600 року н. е. у регіоні Середземного моря.
Парфенон — один з найбільш знакових символів класичної епохи у давньогрецькій культурі. Афіни, Греція
1) Античність
Тема 5-6 "Пам*ятки мистецтва Північного Причорномор*я і Скіфії"
"Золото скіфів"
Тема 7-8 "Мистецькі перлини Візантії та Київської держави"
Розвиток мистецтва Середньовіччя охоплює
період від падіння Римської імперії до початку доби Відродження. Одним із
найважливіших центрів середньовічного мистецтва була Візантія. Традиції
античної та східної цивілізацій поєдналися в культурі цієї могутньої держави,
столицею якої став Константинополь. Відповідно до нових світоглядних уявлень
головним завданням візантійського мистецтва було втілення божественного начала.
Візантійський стиль
зародився в архітектурі й образотворчому мистецтві, виявився також в ілюструванні
книг. Балканами він поширився на Русь-Україну, де існував упродовж багатьох
століть. Для нього характерні урочистість і шляхетність.
Аліпій іконописець
Собор Св.Софії
Спасо-Преображенський собор
Тема 9- 10 "Романська архітектура. Лицарський кодекс честі"
Рома́нський стиль (від лат. romanus — римський) — художній стиль в архітектурі, що панував у Європі (переважно західній) в X—XII ст. (у деяких місцях — і в XIII ст.), один із найважливіших етапів розвитку середньовічної архітектури. Термін «романський стиль» увів на поч. XIX ст. Арсісс де Комон, який встановив зв'язок архітектури XI—XII ст. із давньоримською.
ХАРАКТЕРИСТИКА:
В орнаменті перепліталися традиції античності, Візантійської імперії, Ірану й Далекого Сходу.
Романський стиль вирізнявся масивністю і зовнішньою суворістю споруд, які зберігають оборонні, захисні функції. Найбільша увага приділялася спорудженню храмів-фортець, монастирів-фортець, замків-фортець, що розташовували на підвищених ділянках місцевості. Головним будівельним матеріалом був тесаний камінь. З часом обробка кам'яних брил удосконалюється, а м'які різновиди каменю, легкі в обробці, стають джерелом для створення перспективних порталів, різьблених капітелей, рельєфів і згодом, скульптур, якими почали прикрашати західний фасад.
Романські храми, переважно монастирські, будували з великого каменю, у простих формах, із перевагою вертикальних або горизонтальних ліній, із дуже вузькими отворами дверей і вікон, із півциркульними арками. Архітектори створювали склепіння у вигляді хрестів. Скульптури на площинах стін або поверхні капітелей мали рельєфну форму. В оформленні церков були популярними сюжети Страшного суду, біблійні сцени, скульптури. Перевага духовного над тілесним виражалася в контрасті духовної експресії й зовнішньої потворності.
Тема 11-12 "Готика"
Реймський собор, Франція
Го́тика (італ. gotico, від назви германського племені готів), готичний стиль — художній стиль, середньовічної культурикраїн Західної Європи (між серединами XII і XVI століть). Термін «Готика» введений в епоху Відродження як зневажливе позначення всього середньовічного мистецтва, що вважалося «варварським».
Походження (Історія)
Готика зародилася в Північній частині Франції (Іль-де-Франс) у середині ХІІ ст. і досягла розквіту в першій половині ХІІІ ст. Первісна назва готичної архітектури — Opus Francigenum. Термін «готика» — пізнього походження, але саме він закріпився в літературі і мистецтвознавстві.
Готика розвивалася в країнах, де панувала католицька церква, і під її егідою феодально-церковні основи зберігалися в ідеології та культурі епохи Готики. Готичне мистецтво залишалося переважно культовим за призначенням і релігійним за тематикою: воно було співвіднесено з вічністю, з «вищими» ірраціональними силами.
З початку XIX ст., коли для мистецтва X — XII ст. був прийнятий термін романський стиль, були обмежені хронологічні рамки готики, у ній виділили ранню, зрілу (високу) і пізню фази. Від романського стилю готика успадкувала верховенство архітектури в системі мистецтв і традиційні типи споруд. Особливе місце в мистецтві готики займав собор — вищий зразок синтезу архітектури, скульптури і живопису (вітражів). Незрівнянний з людиною простір собору, вертикалізм йоговеж і склепінь, підпорядкування скульптури динамічним архітектурним ритмам, багатобарвне сяйво вітражів робили сильний емоційний вплив на віруючих.
Розвиток мистецтва готики відбивав і кардинальні зміни в структурі середньовічного суспільства: початок формування централізованих держав, ріст і зміцнення міст, висування світських сил — міських, торговельних і ремісничих, а також придворно-лицарських кіл. В міру розвитку суспільної свідомості, ремесла і техніки слабнули підвалини середньовічного релігійно-догматичного світогляду, розширювалися можливості пізнання й естетичного осмислення реального світу; складалися нові архітектурні типи і тектонічні системи. Інтенсивно розвивалися містобудування і цивільна архітектура. Міські архітектурні ансамблі включали культові і світські будинки, замки, укріплення, мости, колодязі. Головна міська площа часто оббудовувалася спорудами з аркадами, торговельними і складськими приміщеннями на нижніх поверхах. Від площі розходилися головні вулиці; вузькі фасади 2-, рідше 3-поверхових будинків з високими фронтонами вибудовувалися вздовж вулиць і набережних. Міста оточувалися могутніми стінами з багато прикрашеними в'їзними вежами. Замки королів і феодалів поступово перетворювалися на складні комплекси фортечних, палацових і культових споруд. Зазвичай у центрі міста, пануючи над його забудовою, знаходився замок або собор, останній ставав також осередком міського життя.
Стиль готики
Готичний художній стиль визначився у своїх типових рисах під час розвитку західноєвропейської середньовічної художньої культури. Беручи початок в середині XII ст. у північних та центральних областях Франції на теренах Іль-де-Франсу, він отримав загальноєвропейське поширення і пройшов ряд самостійних етапів еволюції та національних версій.
Розквіт середньовічної художньої культури виник на базі інтенсивного соціального руху широких народних мас, які викликали ще задовго до формування мистецтва могутні ідеологічні течії. Художня культура сягає корінням безпосередньо до самодіяльної практики соціального низу. Таким чином, прагнення особистості на увагу до себе підготувало основу для появи нових форм та способів самовираження у художній культурі.
Зі зростанням чисельності міст та піднесенням ролі, яку вони відігравали, зростала потреба в нових формах організації праці. Ремісники у містах об‘єднувалися в союзи та цехи. Зміцнення міських ремесел сприяло формуванню міської культури.
В багатьох містах на базі церковних шкіл виникали університети як нові форми культурно-просвітницьких установ. Вони сприяли розвитку освіченості та поступово змінювали мислення середньовічної людини. Посилюється дух раціоналізму, дух допитливості, встановлюється тенденція до дослідження нового. Зростала індивідуалізація світовідчуття кожної особистості. Поступово університети перетворилися на своєрідні інтелектуальні центри. На зміну романському мистецтву прийшла готика. Синонімом варварства назвали історики Відродження середньовічне мистецтво. На відміну від романського, готичне мистецтво «пропагує» інтерес до людських почуттів, звертається до краси від реального світу, повертається до індивідуальності. Готичне мистецтво є символом квітучих торговельних і ремісничих міст-комун, що домоглися популярності й самостійності всередині феодального світу. Грандіозні готичні собори вирізнялися висотою, місткістю, ошатністю, видовищним і багатим декором. Для готичного стилю характерні гострі споруди зі стрілчастимисклепіннями, великою кількістю кам'яного різьблення і скульптурних прикрас.
27 урок
Комментариев нет:
Отправить комментарий